Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Юридичні науки»

БАЗОВА ФОРМУЛА ВИЗНАЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ: ВСТУП ДО АНАЛІЗУ

Олександр Олександрович Гаврилюк — Fri, 28 Nov 2025 00:00:00 +0000

Метою статті є встановлення основних особливостей базової формули визначення ефективності правозастосування та її осмислення в аспекті властивостей окремих елементів. Методологічною основою дослідження виступають методи аналізу та синтезу посередництвом яких визначено співвідношення правотворчості та правозастосування у механізмі правового регулювання суспільних відносин. Поглиблене їх використання у поєднанні зі структурно-функціональним методом дозволило деталізувати базову формулу визначення ефективності правозастосування, виділивши три компоненти мети й результату правозастосування. Результати. Правотворчість та правозастосування у загальному вигляді є елементами єдиного механізму правового регулювання і при цьому ефективність правозастосування підлягає вимірювання за тим же підходом, що й ефектність правових норм. Базова формула передбачає визначення ефективності правозастосування через співвідношення результату та мети у якій «мета» являє собою ідеальний наслідок (стан), тобто такий, що визначений законом, яким встановлюється причинно-наслідкова модель у сфері правозастосування, у той же час «результат» є фактичним наслідком (станом), тобто таким, до якого фактично призвело право застосування. Водночас мета повинна розкриватися саме посередництвом тріади елементів, якими виступають: 1) підстава правозастосування; 2) акт правозастосування; 3) наслідки правозастосування. Висновки. Проаналізована загальна формула визначення ефективності правозастосування виступає своєрідним орієнтиром, що підлягає подальшому більш глибокому науковому й практичному осмисленню задля формування більш деталізованого бачення елементів формули з урахуванням конкретних сфер суспільних відносин, мети правового регулювання конкретних видів відносин, а також ролі суб'єктів правозастосування у забезпеченні динаміки відповідних відносин. У першу чергу це обумовлюється різною телеологічною спрямованістю діяльності суб'єктів правозастосування, а також умов у яких вони діють. В якості ще одного фактору виступає рівень та обсяг розсуду або ж дискреції відповідних суб'єктів з огляду на підстави застосування ними нормативних положень, а також наслідків їх застосування, особливо враховуючи те, що положеннями законодавства може передбачатися право суб'єкта вчинити один з декількох можливих актів правозастосування за наявності одних і тих самих підстав, які, своєю чергою, спричинять різні юридичні наслідки для учасників відповідних правовідносин.

ПРАВОВА ПРИРОДА ТА ОСОБЛИВОСТІ МЕХАНІЗМУ ЗАКОНОДАВЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ЛІСІВ В УКРАЇНІ

Максим Андрійович Гордійчук — Fri, 28 Nov 2025 00:00:00 +0000

Метою статті є встановлення поняття, ознак, а також особливостей механізму законодавчого забезпечення екологічної стійкості лісів в Україні. Методологічною основою дослідження виступають методи аналізу та синтезу, а також метод групування й структурно-функціональний метод посередництвом яких диференційовано сучасні наукові підходи до визначення елементної будови механізму правового регулювання суспільних відносин й встановлено елементи механізму законодавчого забезпечення екологічної стійкості лісів в Україні. Результати. Правову природу механізму законодавчого забезпечення екологічної стійкості лісів в Україні розкрито посередництвом таких елементів як: 1) специфіка джерел права, посередництвом яких відповідний механізм отримує юридичну форму; 2) об'єкт та суб'єктний склад правовідносин; 3) комбінаторика способів правового регулювання (дозволів, заборон та позитивних зобов'язувань), що отримують відображення у нормах права; 4) мета правового регулювання; 5) масштаб інтеграції у галузеві механізми правового регулювання суспільних відносин. Висновки. Визначено, що механізм законодавчого забезпечення екологічної стійкості лісів в Україні являє собою сукупність або ж систему правових засобів-дій (норм права, юридичних фактів, правовідносин тощо) та правових засобів-технологій (правореалізація та правозастосування), а також їх комбінації, впроваджуваних положеннями лісового законодавства України, що, втілюючись у широкому діапазоні способів правового впливу положень лісового законодавства на суспільні відносини, спрямовані на забезпечення функціонування системи лісогосподарювання (використання лісів, освоєння лісоресурсного простору, лісоспоживання, відтворення лісових ресурсів, лісоперетворення, лісооблаштування, збереження, охорони та захисту лісів), яка забезпечує збереження та(або) відновлення здатності лісових екосистем України чи окремих її регіонів втримувати свої екологічні властивості під впливом зовнішнього навантаження у формі природного та антропогенного впливу в умовах змін лісових площ держави.

ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ОНЛАЙН-ПОСЕРЕДНИКІВ В ЕПОХУ ГЕНЕРАТИВНОГО ШІ: ВІД «БЕЗПЕЧНОЇ ГАВАНІ» ДО МОДЕЛІ АЛГОРИТМІЧНОЇ ПІДЗВІТНОСТІ

Олексій Анатолійович Шамов — Fri, 28 Nov 2025 00:00:00 +0000

Мета статті полягає у доведенні концептуальної та функціональної непридатності доктрини «безпечної гавані» (safe harbor) для регулювання відповідальності провайдерів генеративного штучного інтелекту (ШІ) за порушення авторських прав та в обгрунтуванні необхідності розробки спеціальної (sui generis) моделі відповідальності. Методи. Дослідження грунтується на сукупності загальнонаукових та спеціальних юридичних методів. Доктринальний аналіз застосовано для вивчення правових норм, що регулюють відповідальність онлайн-посередників у СПА (DMCA) та ЄС (Директива про електронну комерцію, DSA, Директива CDSM). Порівняльно-правовий метод використано для зіставлення американського та європейського підходів до імунітету посередників. Системно-структурний метод дозволив деконструювати процес створення контенту генеративним ШІ на стапи (курація даних, дизайн моделі, генерація) та визначити активну роль провайдера на кожному з них. Формально-логічний метод застосовано для виявлення суперечностей між передумовами доктрини «безпечної гавані» та технологічною реальністю генеративного ПІ. Результати. Встановлено, що провайдери генеративного ПІ відіграють активну, визначальну та співтворчу роль у процесі створення контенту, що фундаментально відрізняє їх від пасивних посередників, для захисту яких були створені режими «безпечної гавані». Продемонстровано, що механізм «повідомлення та видалення» є неефективним для динамічної природи П-контенту. Запропоновано гіпотезу про необхідність заміни бінарної рамки «відповідальний/звільнений від відповідальності» на sui generis модель, що ґрунтується на принципах алгоритмічної підзвітності та диференційованих обовʼязків щодо обачності. Висновки. Зроблено висновок, що пряме застосування існуючих доктрин «безпечної гавані» до генеративного ШІ с категоріальною помилкою. Запропонована нова модель відповідальності зміщує фокус з реактивного реагування на проактивне управління ризиками, покладаючи на розробників обовʼязок впроваджувати технічні та організаційні заходи для запобігання порушенням. Для України, в контексті євроінтеграції, це створює можливість «перестрибнути» через застарілі етапи регулювання та одразу впровадити передову модель. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці конкретних технічних стандартів для реалізації диференційованих обовʼязків обачності та в аналізі економічних наслідків впровадження запропонованої моделі відповідальності.

РОЛЬ ПЕРЕКЛАДАЧА У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ПРАВА НА СПРАВЕДЛИВИЙ СУД: АНАЛІЗ ПРАКТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ

Віктор Михайлович Бриков — Fri, 28 Nov 2025 00:00:00 +0000

Метою статті є дослідження ролі перекладача у кримінальному провадженні як гаранта реалізації права нас справедливий суд, зокрема права особи, яка не володіє мовою судочинства, на використання допомоги перекладача у контексті застосування практики Європейського суду з прав людини. Методи. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціально правові методи, зокрема діалектичний, формально-юридичний (догматичний), герменевтичний, метод системного аналізу, метод теоретичного узагальнення. Результати. На основі здійсненого аналізу практики ЄСПЛ, вивчення доктринальних джерел та сучасних прецедентів правозастосування органів судової влади: Надано детальну характеристику перекладача як гаранта права на справедливий суд; Продемонстровано різні підходи ЄСПЛ до визначення ролі, функцій, повноважень та компетенцій перекладача у кримінальному провадженні; Сформовано перелік вимог до перекладача, які мають бути забезпечені для належного дотримання права на справедливий суд. Наведено перелік підстав за яких право на справедливий суд вважається порушеним через неналежне залучення перекладача. Виокремлено низку проблемних питань та ризиків, що можуть загрожувати реалізації ролі перекладача як гаранта права на справедливий суд та запропоновано варіанти вирішення даних проблем. Висновки. На основі аналізу доктринальних підходів та практики ЄСПЛ встановлено, що належне мовне посередництво є ключовою умовою реалізації права на справедливий суд. Перекладач у судовому процесі виконує не лише технічну, а й правозахисну функцію, забезпечуючи реальну участь особи, яка не володіє мовою судочинства, у процесі. Судова практика підтверджує, що формальне залучення перекладача не гарантує справедливості – визначальними є якість, точність і ефективність перекладу. Інститут судового перекладу інтегрує правові та комунікативні виміри процесуальної справедливості, утверджуючи принцип рівності сторін і доступу до правосуддя як прояв «людяного правосуддя».

ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ ПЛАНУВАННЯ РОЗСЛІДУВАННЯ НЕРОЗКРИТИХ ЗЛОЧИНІВ МИНУЛИХ РОКІВ

Андрій Дарійович Дзюрбель — Fri, 28 Nov 2025 00:00:00 +0000

Дослідження має на меті розглянути організаційні та методологічні засади планування розслідування нерозкритих злочинів минулих років, а також визначити основні напрями вдосконалення цієї діяльності з урахуванням сучасних тенденцій розвитку криміналістики. У роботі використано наступні методи, здійснено аналіз сучасних наукових підходів до системи планування слідчих дій, розподілу завдань, ролей і функцій учасників кримінального провадження у справах про нерозкриті злочини. Метод порівняння дозволив визначити критерії ефективності розслідування, фактори, що впливають на його результативність, а також особливості взаємодії органів досудового розслідування з оперативними підрозділами, експертними установами та громадськістю. Результати. Встановлено, що сучасні тенденції цифровізації криміналістики зумовлюють необхідність перегляду традиційних підходів до планування розслідування. Запропоновано інтеграцію технологій штучного інтелекту (ШІ) у процес аналітичного опрацювання даних про нерозкриті злочини — від систематизації доказової інформації до прогнозування напрямів пошуку підозрюваних. Окреслено можливості використання аналізу великих даних (Big Data) для виявлення закономірностей злочинної поведінки, застосування AI-інструментів для співставлення біологічних, цифрових і матеріальних доказів, а також створення прогностичних моделей для визначення пріоритетності старих справ. Водночас визначено юридичні та етичні проблеми впровадження ШІ у кримінальний процес — зокрема питання допустимості алгоритмічного аналізу як доказів, дотримання принципів конфіденційності, захисту персональних даних і запобігання дискримінації. Висновки. Ефективне планування розслідування нерозкритих злочинів минулих років потребує поєднання традиційних криміналістичних методів із новітніми технологіями, орієнтованими на інформаційну аналітику, інтероперабельність баз даних і підвищення доказової спроможності зібраних матеріалів. Застосування інноваційних інструментів, зокрема штучного інтелекту, сприятиме підвищенню результативності та об’єктивності слідчої діяльності.

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ В ПЕРІОД ВОЄННОГО СТАНУ

Василь Миколайович Стратонов — Fri, 28 Nov 2025 00:00:00 +0000

У статті поставлено за мету дослідження нормативно правових актів, які було прийнято та введено в дію під час воєнного стану, а саме в період з 2022 по 2025 рік включно. Необхідність проведення аналізу даних нормативно правових документів пов’язувалась з визначенням їх значення та породженням окремих ризиків та проблем під час правозастосовної діяльності. Дослідження побудовано на комплексному аналізі нормативно-правових актів (КПК України, законодавчі ініціативи 2022–2025 рр.), рішень Конституційного Суду України, офіційних звітів міжнародних інституцій (Рада Європи, ООН, Human Rights Watch, Amnesty International), аналітичних матеріалів українських відомств і громадських організацій, а також на огляді наукової та галузевої літератури. Методи які використовувались комплексно в процесі дослідження дозволили отримати обґрунтовані результати. До вказаних методів ввійшли: формально-юридичний аналіз, порівняльний метод, контент-аналіз офіційних звітів та експертна інтерпретація, а також метод аналізу й синтезу, прогностичний метод. Результати та висновки такої діяльності. У статті здійснено комплексний аналіз проблем кримінального процесуального законодавства України станом на 2024–2025 рр. Розглянуто питання судового контролю за триманням під вартою в умовах воєнного стану, незалежності антикорупційних органів, цифровізації процесу і статусу електронних доказів, умов тримання під вартою та гармонізації національного законодавства з Римським статутом МКС. Запропоновано конкретні законодавчі та інституційні заходи для гармонізації процедур та посилення гарантій прав людини у кримінальному провадженні.